ВИСЛОВИ, ЯКІ ХОТІЛА Б ПОЧУТИ ВАША ДИТИНА:
- «Ти мені дуже допоміг!» «Ти нас так порадувала! Ми знаємо, що ти нас не підведеш!»
- «Я подумала, а що як нам зробити отак... Знаєш, а в бабусі виходить саме так, як ми хочемо, але вона робить трохи інакше...»
- «Я тебе так люблю... Ти нам дуже потрібна...»
- «Ми з татом хочемо, щоб ... , тому, що....»
- «Я в тебе вірю...», «Подумай ще раз,... я теж колись зробила таку саму помилку...»
- «Якщо вчителька саме так просила написати, то звичайно, звісно ж...»
- «А ти подякувала Сергійку за фарби?... А чому ти не запропонував Толі свою допомогу.... Я зробила б так...»
- «Колись давно я теж була у схожій ситуації... Знаєш, я подумала, може й тобі так зробити...»
- «Давай з татом порадимося... Разом ми вигадаємо найкращий вихід...»
- «Мені було б приємно, якби ти... А бабуся мені вже давно казала, що дуже зраділа б, якби..»
- «У тебе сьогодні такий войовничий настрій... То може оголосимо війну бруду й пилу ... Допоможеш мені...»
- «В тебе таке непросте домашнє завдання. Ти розумний хлопчик, впорався. Але додавши ще й охайності, вийде ідеально... Що, як ми зробимо так...»
- «Пам’ятаєш, як минулого разу я тебе хвалила, мені так сподобалось. Зроби й цього разу так, щоб я тебе похвалила...»
ВИСЛОВИ, ЯКИХ НІКОЛИ
НЕ ПОВИННА ЧУТИ ВАША ДИТИНА:
- «Підеш в школу, – ще довідаєшся.»,«Може там з тебе людину зроблять!"
- «Мені такий хлопчик (таке ледащо...) не треба ...!»
- « Вчитель не такий», «Клас не підходящий, – не такий, як сусідній», «Школа взагалі гірше, ніж та (якась!)»
- «Перестань! Сядь і посидь! Набрид, мотаєшся отут перед очима!»
- «Дай здачі, чого сидиш?», «Вдома ти он яка швидка, а як без мене, то нічого не варта...»
- «А чого від нього чекати гарного? Він же...»
- «То й що, що вчителька казала писати ось тут, а я тобі кажу...», «Хай собі каже вчителька, а в нас немає часу ходити на вулицю, дивитись на ту берізку... Ще чого!..»
- «І що ти за дитина така! Он у інших діти як діти...»
- «Поклади на місце! Пам’ятаєш, як минулого разу... Втомилася я вже прибирати після тебе...»
- «І коли ти вже... До тебе треба п’ять няньок, щоб витримати...», «Скільки це може продовжуватися...»
- «Ти в мене найкраща, найгарніша, не те що та Тетянка... Ніколи нічого в неї нема: ні фарб, ні клею.. Не дружи з нею...».
Чому підліток стає "важким".
Кожна без винятку сім'я, виховуючи своє улюблене чадо, в глибині душі впевнена, що воно до самих сивин залишиться добрим, слухняним і «маленьким зайчиком», не здатним викликати конфліктну ситуацію. У школі аналогічна ситуація. Молодші школярі ще бояться дисциплінарних стягнень, їх бажання затвердити своє особистісне «Я» поки недостатньо сформоване і проявляється, хіба що, у колі малолітніх однолітків.
Тим не менш, підлітковий вік, а разом з ним і пубертатний криза (криза підліткового віку) не за горами. Саме в цей перехідний період «ласкавий зайчик» перетворюється на «колючого їжачка», шокуючи своєю поведінкою, як люблячих батьків, так і шкільних викладачів.
Не дарма до підлітків причепилося це слово "важкий". Дійсно, настає момент, коли наші милі діти перетворюються в якихось інших, незговірливих, образливих і запальних, у всьому нам суперечливих людей. Іноді здається - незнайомих. Їм і самим важко пристосуватися до себе нового.
Підлітковий вік - це найскладніший етап розвитку організму та психіки дитини. Не буде перебільшенням твердження, що саме в цей період усі діти важкі. Зміни, що виникають в організмі, спричиняють переживання, які відбиваються на ставленні підлітка до себе, на стосунках з іншими людьми, на його поведінці, стають причиною безрезультативності більшості звичних педагогічних методів впливу і виховання. Підлітки в цей час можуть бути веселими, активними, прагнути до цікавої, захоплюючої діяльності або навпаки - в'ялими, пасивними, схильними до глибокого самоаналізу й усамітнення. Для них характерна підвищена самокритичність в оцінці своєї зовнішності, одягу і разом з тим самовпевненість, схильність до критиканства й переоцінки усталених для більшості цінностей. Особливо несучасними, застарілими підліткам здаються настанови людей похилого віку, що, в свою чергу, викликає з боку дорослих невдоволення, бажання прищепити свою думку, світосприйняття, стереотипи поведінки. Дівчинка чи хлопчик, що вже перестають бути дітьми і виявляють свою непокору, стають для нас важкими.
До поведінкових реакцій підліткового віку належать реакція емансипації (прагнення визволитися від впливу батьків, вчителів і дорослих взагалі), реакція групування з ровесниками (об'єднання та бажання зайняти гідне місце у групі підлітків), реакція захоплення (хобі-реакція).
Реакція емансипації може проявлятися у дівчаток не тільки в спробах уникнути впливу дорослих, а й висміюванні, критиці звичних для останніх понять і цінностей — "старомодних" уявлень про дівочу честь, цнотливість, чарівність, жіночість тощо. У важковиховуваних підлітків реакція емансипації може виявлятися у втечах з дому, в нанесенні татуювання, у палінні, вживанні алкогольних напоїв, ранньому статевому житті.
Реакція групування з ровесниками проявляється у створенні так званих малих референтних груп чи компаній: одностатевих чи різностатевих. Пізніше їх об'єднують загальні інтереси, захоплення, справи, що в цілому є природним явищем. Але, якщо такі об'єднання завдають підлітку тільки шкоду, відволікають від занять, заважають процесу виховання та самовиховання, ведуть до правопорушень, вони вважаються негативними.
Серед найрізноманітніших видів хобі-реакцій найпоширеніші захоплення сучасною музикою, модою, відеофільмами, східними видами єдиноборства. Нинішні дівчата мало цікавляться вишиванням, шиттям, плетінням, веденням домашнього господарства, як це було в минулі часи. Сьогодні навіть не можна виділити суто дівочі захоплення. Адже дівчина деколи не поступається хлопцеві у спритності й силі, займається спортом, їздить на мотоциклі. Це цілком істотно і відповідає сучасним запитам і потребам підлітків. Але захоплення бувають і шкідливими як для самого підлітка, так і для суспільства загалом, наприклад - паління, наркотики, статеве збочення, злочини.
Прагнення мати права дорослих характерне для всіх підлітків. Вони намагаються засвоїти позитивні риси дорослості, оволодівати їхніми формами праці, спілкування, пізнання. Це вимагає значних зусиль, вдумливості, зосередженості, цілеспрямованості і тривалого часу. Важкі підлітки засвоюють, як правило, лише зовнішню, переважно негативну сторону дорослості, а саме: грубі манери й мову, вживання спиртних напоїв і наркотичних речовин, прилучення до азартних ігор, споглядально-розважальних форм дозвілля, статевого життя.
Відхилення в поведінці підлітків переважно спровоковані несприятливими умовами виховання в сім'ї, дошкільних закладах, школі.
У психології і педагогіці умовно виділяють три групи "важких" підлітків. Перша - це діти з відхиленням у розумовій діяльності, друга - у психічній діяльності, третя - так звані "інваліди побуту" - педагогічно занедбані діти як продукт несприятливих умов сімейного та шкільного виховання. Внаслідок саме педагогічної занедбаності більшість дітей стають важкими.
Відхилення у поведінці нерідко пояснюються і тим, що підліток не може загальноприйнятими засобами задовольнити свої соціально-психологічні потреби у визнанні, довірі, самоствердженні. Негативні звички можуть виникати від переживань постійних невдач у діяльності, "других ролей" у навчанні, спорті, праці, невміння Зайняти бажане місце в соціально орієнтованих групах ровесників, виникнення протиріч психосексуального розвитку.
Особливе занепокоєння викликають важкі дівчатка. І це не випадково, бо неприйняття ними моральних норм і правил співжиття може бути досить довго прихованим від сторонніх очей. Своєчасну профілактику відхилень в їхній поведінці значно стимулюють і ускладнюють потаємність, витончена брехливість, вміння справити позитивне враження на оточуючих.